...життя не має смаку, в чистому вигляді воно - як дистильована вода. Ми самі додаємо у нього солі, перцю чи цукру. Коли життя набуває смаку - серце болить сильніше
Irene RozdobudkoTags: button iren-rozdobudko ірен-роздобудько
Тільки людина здатна брехати. У природі брехні не існує. Хіба брешуть дерева, птахи, вода?.. Можна жити бідно, безтямно, дурнувато, легковажно, важко, але при цьому жити чесно - необхідно. Інакше - морок, ніч, смерть... Найстрашніше - втратити віру. Її гублять раз - і назавжди... А потім шукають. І знаходять виправдання собі. Роблять вигляд, що все гаразд, і посміхаються. Але голка в серці залишається. З нею можна якось жити.
Але хіба це життя?
Tags: button iren-rozdobudko ірен-роздобудько
А ви знаєте, що існують люди, яким не потрібні слава, гроші, розкоші? Їм треба лише, щоб їх любили. Любили і не зраджували. Такі собі невеличкі горобчики, яких приручили, нагодували, напоїли, обігріли. Невже у когось підніметься рука образити свого прирученого горобчика?
Irene RozdobudkoTags: button iren-rozdobudko ірен-роздобудько
Люди, які не відчувають любові, рано чи пізно перетворюються в зомбі, в аморфне ніщо, вони не задоволені життям, яким би воно не було.
Irene RozdobudkoTags: button iren-rozdobudko ірен-роздобудько
Ім'я його - вітер у полі, ім'я-виття, в якому більше сенсу, ніж у людських балачках.
Ієланум не любить слів і ніколи не знайде співрозмовника. Слова - то п'явки, що наповнюють рот гіркотою.
Ієланума виштовхали в світ і світ не прийняв його.
Ієланум дивиться на життя з глибокого колодязя та бачить лише круглу пляму яскравого світла й нічого не розуміє у метушні тіней довкола себе.
Ієланум будує свій світ - сам у собі.
Ієланум не змушує любити себе.
Ієланума ніхто не любить - він викликає страх і огиду.
[...]
Самотність Ієланума - безмежна.
Ієланум бреде з пітьми у пітьму - світло лякає його.
Коли блазні вдають із себе розумнків, а розумники - блазнів, кому нести істину?
Irene RozdobudkoTags: motivation iren-rozdobudko
Брехня, що світ належить молодим! Це лише так здається перші тридцять років, доки ти летиш згори вниз, мов на авто, і нічого не встигаєш, бо немає коли натиснути на гальма. Летиш, в принципі, назустріч своїй старості.
Irene RozdobudkoTags: old-age iren-rozdobudko
Старість це «два в одному»: можна бути дитиною і дорослим водночас. Однією ногою стояти в колисці, іншою самі знаєте де…
Irene RozdobudkoTags: old-age iren-rozdobudko
Ми, люди. А наше улюблене слово «якби»
Irene RozdobudkoTags: what-if iren-rozdobudko
Сум вливався в неї крізь тонку голку, що завжди стирчала в її судині на руці трохи нижче згину ліктя
Irene RozdobudkoTags: sadness iren-rozdobudko
Page 1 of 2.
next last »
Data privacy
Imprint
Contact
Diese Website verwendet Cookies, um Ihnen die bestmögliche Funktionalität bieten zu können.