Ім'я його - вітер у полі, ім'я-виття, в якому більше сенсу, ніж у людських балачках.
Ієланум не любить слів і ніколи не знайде співрозмовника. Слова - то п'явки, що наповнюють рот гіркотою.
Ієланума виштовхали в світ і світ не прийняв його.
Ієланум дивиться на життя з глибокого колодязя та бачить лише круглу пляму яскравого світла й нічого не розуміє у метушні тіней довкола себе.
Ієланум будує свій світ - сам у собі.
Ієланум не змушує любити себе.
Ієланума ніхто не любить - він викликає страх і огиду.
[...]
Самотність Ієланума - безмежна.
Ієланум бреде з пітьми у пітьму - світло лякає його.

Autore: Irene Rozdobudko